Технології
САМОСТІЙНІ РОБОТИ СКИНЬТЕ НА ВАЙБЕР АБО ЕЛЕКТР. ПОШТУ,
13.03,20.03,24.04
13.03 Інноваційний процес.Класифікація інновацій.Інноваційний проєкт.Інноваційна продукція.Хіт- парад інновацій .Моя власна інновація.
Структура інноваційного процесу. Особливості та зміст етапів інноваційного процесу. Життєвий цикл інновацій. Функції фундаментальних і прикладних досліджень, проектування, виробництва і використання інновацій.
Інноваційний процес - системна організована сукупність послідовно здійснюваних видів продуктивної діяльності. З точки зору предметно-результативного змісту видів діяльності інноваційний процес поділяється на наступні типові етапи, для кожного з яких характерний специфічний набір організаційно-технічних і економічних операцій [20].
o виникнення ідеї - усвідомлення необхідності і можливості створення науково-технічного або іншого виду (організаційного, економічного) нововведення;
o генерація альтернативних ідей про способи його створення (формування "портфеля ідей");
o організація відбору пріоритетних ідей;
o проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на апробацію (випробування) ідей;
o формування "портфеля" досліджень та розробок, проведення робіт з відбору і розподілу ресурсів між напрямками;
o виконання досліджень і розробок за обраними напрямками;
o формування "портфеля" дослідно-конструкторських робіт і проведення робіт з відбору і розподілу ресурсів між проектами нововведень;
o відбір проектів нововведень для його освоєння у виробництві;
o створення промислового зразка нововведення і його освоєння у виробництві;
o серійне виробництво нововведення і його поширення на ринку;
o модернізація виробництва і самого нововведення шляхом локальних інновацій, орієнтованих на поліпшення споживчих властивостей і зменшення собівартості його виробництва (зниження вартості одиниці споживчих властивостей);
o вичерпання технологічних можливостей нововведення і зниження масштабів його застосування.
Весь хід інноваційного процесу повинен відслідковуватися і коригуватися на основі інформації про стан ринку інновацій: про досягнення конкурентів, про запити потенційних споживачів та ін. На основі цього приймається рішення про подальший розвиток інноваційного процесу або про його припинення (у випадку, наприклад, якщо конкурент випередив з розробкою аналогічного продукту з кращими споживчими характеристиками).
Особливо важливо на перших етапах розробки нововведення здійснювати прогноз попиту майбутнього товару на ринку і ймовірність його комерційного успіху. Тому не випадково, як показує практика інвестицій в інновації, витрати на ці роботи порівнянні з витратами на проведення власне досліджень і розробок, дослідно-конструкторських робіт.
В інноваційному менеджменті використовується поняття "життєвий цикл" інновацій, що виражає форми і фази їхнього руху в системі ринкових умов конкуренції.
Як правило, виділяються п'ять основних фаз життєвого циклу інновацій - процесу створення, комерціалізації та використання нововведення
1.Фундаментальні дослідження.
Це виявлення, вивчення і систематизація об'єктивних явищ і закономірностей розвитку природи і суспільства. Особливість фундаментальних досліджень як творчого процесу - неможливість заздалегідь визначити кінцевий результат, витрати часу і коштів на його досягнення, індивідуальний, неповторний характер дослідження.
Кінцевим результатом фундаментальних досліджень є відкриття законів і закономірностей, категорій і явищ (ефектів), обґрунтування теорій, принципів і т. д., а також шляхів їх використання на практиці. Ці результати втілюються в публікаціях, наукових звітах і доповідях, що містять теорії, гіпотези, формули, моделі, систематизовані описи, а також у дослідних зразках. На першому етапі ці роботи можуть виконуватися безвідносно до завдань їх практичного застосування (пошукові дослідження). На другому (науково-технічні дослідження) - проводиться відбір результатів, придатних для практичної реалізації. При цьому виявляється технічна можливість і економічна доцільність, а також сфери їх першочергового використання.Фундаментальні дослідження не спрямовані безпосередньо на створення конкретних нововведень. Їх результати можуть бути використані для різних, не завжди передбачувані заздалегідь цілей, у різних галузях виробництва, протягом тривалого (30-40 років) часу. По відношенню до процесу створення, розробки і освоєння конкретних нововведень вони виступають як зовнішня структура (умови), що визначає довготривалі тенденції науково-технічного розвитку.
2.Прикладні дослідження.
Ґрунтуються на результатах фундаментальних досліджень і включають вивчення технічної можливості, соціально-економічної ефективності і шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень у конкретній галузі (галузі). Їх продукцією є галузева інформація: створення технологічних регламентів, ескізних проектів і аванпроектов, технічних завдань та вимог, методик і стандартів, проектів підприємств і техніки майбутнього, типових нормативів, а також інших наукових рекомендацій. На цій стадії здійснюються і дослідно-експериментальні роботи, пов'язані з лабораторними і полупроизводственными випробуваннями.
Організація прикладних досліджень, що базується на результатах фундаментальних досліджень, в набагато більшою мірою, ніж фундаментальні дослідження, будується на регламентованих процедур, які включають чотири основних етапи:
o теоретичне обґрунтування шляху і методів розробки прикладних задач, складання схем і варіантів рішень науково-прикладних задач, математичних і матеріальних моделей;
o розробка і затвердження технічного завдання (ТЗ), які включають інформаційну підготовку, прогностичну оцінку значущості, витрат, результатів та ефективності, розробку програми, способів і схеми дослідження, у тому числі етапи та оцінку надійності методики дослідження. Визначається обсяг робіт, склад виконавців, кошторисна калькуляція та проект договору;
o експериментальний етап (дослідна перевірка);
o узагальнення та оцінка результатів НДР.
Техніко-економічна розробка нововведень на стадії прикладних досліджень передбачає отримання наступних результатів:
o розробка і обгрунтування ТЗ;
o ескізний проект;
o виготовлення лабораторних та дослідних зразків (партій);
o створення робочої документації на дослідний зразок;
конструкторські розробки (деталі, складальні одиниці, комплекти), конструкторські документи (креслення, специфікації);
o проведення патентних досліджень і формування патентного формуляра;
o організаційний проект впровадження нововведення.
Прикладні дослідження часто починаються після отримання технічного завдання на розробку нововведення, заснованого на підсумки маркетингу та фундаментального пошукового дослідження. Цей етап включає в себе зазвичай збір і обробку інформації про результати фундаментального дослідження та вивчення запитів замовника, прогнозування перспектив вирішення поставленої задачі, вибір і зіставлення можливих варіантів цього рішення, проведення експериментів та аналіз їх результатів, формулювання завдань і рекомендацій для розробки нововведення.
Результат фундаментального дослідження часто не приймає матеріально-предметну форму, а персоніфікується, втілюється в знаннях фахівців. Їх, як показав досвід, неможливо засекретити і присвоїти. У той же час продукт прикладних досліджень і розробок приймає самостійну предметну форму винаходу, технічної документації, методик, має авторство, належить певній фізичній чи юридичній особі, відчужується від трудового процесу після його завершення.
3.Розробка (проектування).
Це виготовлення на основі результатів прикладних досліджень та дослідно-експериментальної перевірки науково-технічної документації для створення нових або вдосконалених виробів, споруд, процесів і систем управління. Розрізняються розробки за видами: конструкторські (створення нових виробів), технологічні, проектно-вишукувальні (для будівництва або реконструкції об'єктів), організаційні (створення нових систем організації виробництва, праці і управління).
Ця фаза включає дослідне виробництво - виготовлення перших зразків виробів або їх оригінальних вузлів з метою випробування їх якості та відповідності технічному завданню. Перевірка результатів конструкторських і технологічних розробок у тій або іншій формі потрібна для подальшого відтворення нововведення в більш широких масштабах. Для організаційних нововведень таку ж роль відіграє експериментальна перевірка нововведення в обмежених масштабах. Хоча за функціональним змістом розробка та її експериментальна перевірка істотно відрізняються, у часі вони протікають здебільшого паралельно.
Фази прикладних досліджень і розробок часто з'єднуються в одну фазу - науково-дослідна і дослідно-конструкторська підготовка виробництва (НДДКР). НДДКР проводяться як в спеціалізованих лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, так і в науково-виробничих підрозділах великих фірм. На цій фазі життєвого циклу новація існує у вигляді проекту, досвідченого зразка, корисної моделі.
4.Виробництво.
Первинне (піонерний) освоєння нововведень - це впровадження результатів розробок у виробництво, що передбачає наступний порядок дій:
o індивідуальне виробництво нових виробів, необхідних в одиничних екземплярах, освоєння серійного випуску нових виробів, здачу в експлуатацію нових споруд, технологічних процесів та систем управління, практичне використання нових методів;
5.Споживання.
Ця фаза життєвого циклу нововведення характеризується поступовою стабілізацією витрат і зростанням ефекту, в основному за рахунок нарощування обсягів використання нововведення. Саме тут реалізується основна частина фактичного ефекту від нововведення.
Старіння - завершує весь життєвий цикл нововведення. Воно починається з моменту закінчення розробки наступного нововведення, економічна, екологічна або соціальна ефективність якого робить раціональним його освоєння.
Д\з: створити власну інновацію
ЗАВДАННЯ 1
Маємо дві сім’ї: сім’я Іваненків та сім’я Петренків. Сім’я Іваненків є власником однієї квартири вартістю 650 000 грн й автомобілю вартістю 180 000 грн. Також сім’я Іваненків має заощадження 150 000 грн, що зберігаються на депозиті. Сім’я Петренків є власником двох квартир сукупною вартістю 950 000 грн, одну з яких після введення будинку в експлуатацію вони планують здавати, та двох автомобілів загальною вартістю 430 000 грн. Сім’я Петренків не має заощаджень і має два кредити. Один – це кредит на купівлю квартири в розмірі 320 000 грн, другий – кредит на автомобіль у розмірі 130 000 грн. Визначте чисті активи кожної родини. У якій сім’ї розмір чистих активів вищий на цей час? Чи може це змінитися через певний час?
ЗАВДАННЯ 2
Ви сьогодні навчаєтеся в старшій школі й уже, напевне, замислювалися над професією, яку оберете в майбутньому. У вас є багато можливостей щодо здобуття якісної освіти. Уявімо ситуацію, що перед вами постав вибір: ви можете обрати спеціальність, яка менше вам подобається, але вона передбачає бюджетне фінансування, а можете обрати спеціальність, яка дуже вам подобається, але на бюджетну форму навчання ви не потрапляєте. Оцініть всі «за» і «проти» кожного вибору. Чи можете ви оцінити не лише витрати, які будуть пов’язані з другим варіантом, але й потенційні надходження? Які можуть бути варіанти фінансування здобуття вами освіти?
ЗАВДАННЯ 3
1. ___________ є важливою для ухвалення рішень щодо кредитування. Її брак заважає позичати гроші незнайомим особам без участі фінансових посередників.
2. ___________ – це дозвіл на надання певних видів фінансових послуг.
3. ___________ – це фінансова установа, яка має право залучати вклади, видавати кредити й відкривати та вести рахунки фізичних і юридичних осіб.
4. ____________ – це той, хто позичає кошти через фінансову систему.
5. Забезпечення ____________ – це одна з цілей державного регулювання фінансової системи. 6. ___________ – це назва сім’ї в економічній науці.
7. ___________ – це той, хто вкладає кошти через фінансову систему.
Зашифроване слово: економічний термін, що відображає відносини в процесі створення та розподілу грошових коштів.
ЗАВДАННЯ 4
Микола отримав кредит 01.02.2019 у сумі 6 000 грн на 6 місяців за процентною ставкою 36% річних. Одноразова комісія за кредитом становила 50 грн, щомісячну комісію встановлено на рівні 2% від основної суми кредиту. Микола мав погашати кредит за класичною схемою. Проте 21.02.2019 Микола повернув кредит у повному обсязі кредитодавцю. Зважте на те, що кредитодавець для цілей нарахування процентів установив, що перший та останній день кредитування рахуються як один день, а загальна кількість днів на рік становить 365 днів. Чи мав право Микола на дострокове повернення кредиту? Якими будуть витрати Миколи за кредитом у такому разі?
ЗАВДАННЯ 5
Відповідь обґрунтуйте.
1. Отримання банківської послуги можливе лише в офісі банку.
2. Фізична особа може використовувати звичайний поточний рахунок для підприємницької діяльності.
3. Банк може «користуватися» грошовими коштами, які знаходяться на рахунку клієнта.
4. Банки ніколи не встановлюють комісію за відкриття поточного рахунку.
Д\з: виписати основні операції страхових компаній.
Маємо дві сім’ї: сім’я Іваненків та сім’я Петренків. Сім’я Іваненків є власником однієї квартири вартістю 650 000 грн й автомобілю вартістю 180 000 грн. Також сім’я Іваненків має заощадження 150 000 грн, що зберігаються на депозиті. Сім’я Петренків є власником двох квартир сукупною вартістю 950 000 грн, одну з яких після введення будинку в експлуатацію вони планують здавати, та двох автомобілів загальною вартістю 430 000 грн. Сім’я Петренків не має заощаджень і має два кредити. Один – це кредит на купівлю квартири в розмірі 320 000 грн, другий – кредит на автомобіль у розмірі 130 000 грн. Визначте чисті активи кожної родини. У якій сім’ї розмір чистих активів вищий на цей час? Чи може це змінитися через певний час?
ЗАВДАННЯ 2
Ви сьогодні навчаєтеся в старшій школі й уже, напевне, замислювалися над професією, яку оберете в майбутньому. У вас є багато можливостей щодо здобуття якісної освіти. Уявімо ситуацію, що перед вами постав вибір: ви можете обрати спеціальність, яка менше вам подобається, але вона передбачає бюджетне фінансування, а можете обрати спеціальність, яка дуже вам подобається, але на бюджетну форму навчання ви не потрапляєте. Оцініть всі «за» і «проти» кожного вибору. Чи можете ви оцінити не лише витрати, які будуть пов’язані з другим варіантом, але й потенційні надходження? Які можуть бути варіанти фінансування здобуття вами освіти?
ЗАВДАННЯ 3
1. ___________ є важливою для ухвалення рішень щодо кредитування. Її брак заважає позичати гроші незнайомим особам без участі фінансових посередників.
2. ___________ – це дозвіл на надання певних видів фінансових послуг.
3. ___________ – це фінансова установа, яка має право залучати вклади, видавати кредити й відкривати та вести рахунки фізичних і юридичних осіб.
4. ____________ – це той, хто позичає кошти через фінансову систему.
5. Забезпечення ____________ – це одна з цілей державного регулювання фінансової системи. 6. ___________ – це назва сім’ї в економічній науці.
7. ___________ – це той, хто вкладає кошти через фінансову систему.
Зашифроване слово: економічний термін, що відображає відносини в процесі створення та розподілу грошових коштів.
ЗАВДАННЯ 4
Микола отримав кредит 01.02.2019 у сумі 6 000 грн на 6 місяців за процентною ставкою 36% річних. Одноразова комісія за кредитом становила 50 грн, щомісячну комісію встановлено на рівні 2% від основної суми кредиту. Микола мав погашати кредит за класичною схемою. Проте 21.02.2019 Микола повернув кредит у повному обсязі кредитодавцю. Зважте на те, що кредитодавець для цілей нарахування процентів установив, що перший та останній день кредитування рахуються як один день, а загальна кількість днів на рік становить 365 днів. Чи мав право Микола на дострокове повернення кредиту? Якими будуть витрати Миколи за кредитом у такому разі?
ЗАВДАННЯ 5
Відповідь обґрунтуйте.
1. Отримання банківської послуги можливе лише в офісі банку.
2. Фізична особа може використовувати звичайний поточний рахунок для підприємницької діяльності.
3. Банк може «користуватися» грошовими коштами, які знаходяться на рахунку клієнта.
4. Банки ніколи не встановлюють комісію за відкриття поточного рахунку.
Д\з: виписати основні операції страхових компаній.
27.03 Визначення теми та завдань проєкту:
-Банк;
-Біржа;
-Страхова компанія;
-Мале підприємство.
Д\з: робота над проєктом.
03.04 Вибір сфери діяльності.
Д\з: робота над проєктом. join.naurok.ua918701
10.04 Пошук підприємницьких ідей та їх джерело реалізації.
Д\з: робота над проєктом. 990981
Добір форми організації бізнесу.
Для підприємницької діяльності (як внутрішньодержавної, так і міжнародної) дуже важлива форма організації підприємства. Вона потрібна, щоб дати окремим особам або об'єднанням осіб можливість займатися підприємництвом. Історично підприємницька діяльність ніколи не підпадала під певну загальну схему.
В організації підприємства важливо зменшити ризик "втратити все" у випадку невдачі. Звідси прагнення уникнути необмеженої відповідальності учасників об'єднання і виникнення "підприємств з обмеженою відповідальністю". Кредитори підприємства з обмеженою відповідальністю можуть звернути стягнення тільки на те майно, що знаходиться в його власності, але не на майно учасників такого підприємства.
Важливим є питання про те, яким чином будуть прийматися рішення в підприємстві з обмеженою відповідальністю.
Якщо люди (підприємства) хочуть діяти в бізнесі спільно, то створення підприємства — це єдиний засіб досягнення мети. Доцільність створення нового підприємства залежить від конкретних обставин.
На практиці немає істотної різниці між тим, як працює фізична особа і корпорація. Фізична особа, так само як і корпорація, може найняти менеджерів, що будуть управляти підприємством самі або разом із цією фізичною особою.
Відмінності існують у питанні реєстрації. Справа в тому, що в більшості країн фізичній особі, на відміну від корпорацій, не потрібно проходити реєстрацію, щоб займатися міжнародною торгівлею. Питання про реєстрацію може виникнути, коли підприємство здійснює роздрібну торгівлю і хоче відкрити "торгову точку" — магазин, кіоск тощо.
Коли мова заходить про відповідальність перед кредиторами, то фізична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, без обмежень.
Коли люди прагнуть займатися колективним підприємництвом, вони повинні обрати одну з форм організації спільного бізнесу.
Питання про організацію бізнесу може постати і тоді, коли людина хоче займатися бізнесом сама, але за посередництвом юридичної особи, яку вона створює самостійно.
Існує декілька найважливіших питань, які потрібно вирішити, організовуючи підприємство.
1. Хто і як буде розпоряджатися майном і хто буде приймати рішення? Для управління бізнесом нерідко наймають менеджерів. Важливо заздалегідь знати, які вони мають права та обов'язки, якими будуть наслідки їхніх дій для третіх осіб. У багатьох випадках учасники роблять внесок майном або грошима, але не бажають керувати справами підприємства безпосередньо. З іншого боку, як правило, без згоди учасників підприємства менеджери не можуть приймати найбільш важливі рішення, що стосуються істотних змін у діяльності і структурі підприємства, як, наприклад, злиття підприємств. Керівники (менеджери) підприємства приймають рішення з всіх інших питань. Дуже важливо чітко визначити права, обов'язки і відповідальність керівника підприємства. Це необхідно:
- по-перше, щоб упорядкувати відносини між керівником підприємства і його засновниками (акціонерами);
- по-друге, щоб упорядкувати відносини між керівником і співробітниками підприємства;
- по-третє, щоб захистити кредиторів підприємства від можливих порушень з боку його керівника.
2. Як будуть розподілятися прибутки?
3. Хто і як (у яких межах) буде відповідати за борги? Існує багато можливих форм організації колективного бізнесу. Наприклад, учасники можуть зібрати разом певне майно або гроші для здійснення єдиного проекту. Історично саме таким способом здійснювалося багато торгових походів у середньовічних Венеції та Генуї.
За статтею 1 Закону України «Про господарські товариства», до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за майно товариства.
Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
На даному етапі розвитку української економіки все більше уваги приділяється кількісному збільшенню господарюючих суб’єктів, особливо це стосується сектора малого бізнесу. Одним із шляхів нарощування маси малих підприємств — платників податків до бюджетів різних рівнів — може стати законодавче закріплення ведення бізнесу на умовах франчайзингу.
Останнім часом в періодичних виданнях з’явилась низка статей присвячених висвітленню окремих аспектів цього явища, з яких важко скласти цілісне уявлення про таку особливу форму організації бізнесу.
Франчайзинг — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.
У більш широкому розумінні франчайзинг означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (реалізацію послуг), а також практичної допомоги у справі організації й управління бізнесом. Існує і ряд інших визначень цього поняття, які дещо різняться між собою, але в цілому сутність цього явища зводиться до того, що достатньо потужна фірма делегує право використовувати своє ім’я та товарний знак іншому підприємству (частіше малому) в обмін на зобов’язання дотримуватися всіх установлених ним вимог та сплачувати певний відсоток від свого доходу.
Основні принципи співпраці по франчайзингу:
1. Франчайзер є власником торговельної марки.
2. Франчайзер має перевірену бізнес-ідею.
3. Франчайзі керує точкою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець, його заробітком є прибуток від діяльності.
4. Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці.
5. Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).
6. Франчайзі сплачує вартість франшизи (одноразово), а також періодичні відрахування за користування з ноу-хау (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках на товар, що купуються у франчайзера).
7. Франчайзі часто не має можливості самостійно визначати ціни товарів або послуг у своїй точці.
8. Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.
9. Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.
03.04 Вибір сфери діяльності.
Підприємницька діяльність дуже різноманітна, як різноманітні людські потреби. Підприємництво – це багатопрофільний вид економічної діяльності, що охоплює практично всі галузі системи господарювання. Кожна з ланок має характерні особливості, розрізняється змістом бізнес-операцій та засобами їх проведення. Підприємницька діяльність може здійснюватись у виробництві, торгівлі, посередництві, наданні фінансових послуг, страхуванні, будівництві, громадському харчуванні, туризмі, готельному господарстві, наданні побутових, консалтингових, транспортних послуг та ін.
При створенні власної справи початківцю необхідно обрати найбільш привабливий напрямок, тобто таку ринкову нішу, де успішніше забезпечується реалізація товарів та послуг. При виборі того чи іншого виду підприємницької діяльності слід враховувати такі фактори:
- вид товару, його якість, асортимент;
- споживчий попит на товар чи послугу
- фінансові можливості підприємця, наявність матеріальних і трудових ресурсів;
- існуючий економічний стан у даній сфері бізнесу, рівень розвитку конкуренції;
- досвід роботи підприємця;
- перспективність виду підприємницької діяльності, можливість одержання достатнього прибутку.
Підприємництво як форма ініціативної діяльності припускає два типи господарювання:
1) здійснення безпосередньо виробничих функцій;
2) здійснення посередницьких функцій.
Перший тип пов'язаний із діяльністю, результатом якої є виробництво кінцевого продукту, готового до споживання й призначеного для кінцевого споживача. Таким продуктом можуть бути як товари, так і послуги: виробництво одягу, продуктів харчування, автомобілів, меблів, надання побутових послуг, туристичних послуг, послуг з перевезення пасажирів тощо.
Другий тип пов'язаний із наданням специфічних послуг, які забезпечують просування продукту, виробленому за допомогою першого типу підприємництва, від виробника до споживача в належному (суспільно прийнятному) вигляді й готовому до споживання. При цьому продукт може набувати додаткових споживчих характеристик, не змінюючи своєї суті та головної споживчої властивості. До такої діяльності можна віднести послуги посередників у торгівлі товарами, надання рекламних послуг, вантажні перевезення, маркетингові дослідження тощо.
Джерелами ідеї підприємницької діяльності (в тому числі ідеї нового товару або послуги) є:
- o отримані знання у середній школі та вищому закладі освіти при вивченні економічних дисциплін;
- o досвід у цій сфері батьків, родичів та знайомих;
- o інформація, отримана із засобів масової інформації (радіо, телебачення, газет, журналів тощо);
- o думка споживачів про доцільність мати нові товари, отримувати нові послуги;
- o ідеї науковців, які проводять теоретичні та прикладні дослідження;
- o відвідування ярмарків і виставок передового досвіду;
- o побажання працівників торгівлі системи збуту, осіб, зайнятих рекламою;
- o потенційних конкурентів публікації у професіональних виданнях, в тому числі про наявні патенти та ліцензії;
- o знання основних способів підтримки державою підприємницької діяльності, якими хотів би скористатися майбутній підприємець.
Д\з: робота над проєктом. join.naurok.ua918701
10.04 Пошук підприємницьких ідей та їх джерело реалізації.
Д\з: робота над проєктом. 990981
Попросіть учнів використати цей код, відкривши посилання join.naurok.ua
КАНІКУЛИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
24.04 Добір засобів та аналіз інформації для реалізації поєкту.Добір форми організації бізнесу.
Що таке підприємницька діяльність?
Для підприємницької діяльності (як внутрішньодержавної, так і міжнародної) дуже важлива форма організації підприємства. Вона потрібна, щоб дати окремим особам або об'єднанням осіб можливість займатися підприємництвом. Історично підприємницька діяльність ніколи не підпадала під певну загальну схему.
Рис 1. Завжди і скрізь першою формою організації бізнесу була одна людина, що працювала не тільки для себе (для споживання), але й для інших (на продаж).
Ще одна форма організації підприємства — колективна (декілька людей діють разом). Досить часто люди вкладають свій капітал і покладаються в організації підприємництва на спеціалістів. Існує безліч варіантів організації колективних підприємств. Найголовніше у виборі форми підприємства — характер підприємницької діяльності. У дрібній торгівлі люди, як правило, самі управляють створеними ними підприємствами. На великих підприємствах обирають такі форми організації, які дозволяють досягти загальної мети з найменшими витратами і з найбільшим прибутком ("cost effectively"). Щоб залучити великі обсяги капіталу, часто необхідно брати у борг, що може оформлятися через випуск цінних паперів (привілейованих акцій, облігацій і т.ін.). Для організації великого бізнесу, у тому числі управління майном, необхідно наймати кваліфікованих спеціалістів.
Ще одна форма організації підприємства — колективна (декілька людей діють разом). Досить часто люди вкладають свій капітал і покладаються в організації підприємництва на спеціалістів. Існує безліч варіантів організації колективних підприємств. Найголовніше у виборі форми підприємства — характер підприємницької діяльності. У дрібній торгівлі люди, як правило, самі управляють створеними ними підприємствами. На великих підприємствах обирають такі форми організації, які дозволяють досягти загальної мети з найменшими витратами і з найбільшим прибутком ("cost effectively"). Щоб залучити великі обсяги капіталу, часто необхідно брати у борг, що може оформлятися через випуск цінних паперів (привілейованих акцій, облігацій і т.ін.). Для організації великого бізнесу, у тому числі управління майном, необхідно наймати кваліфікованих спеціалістів.
В організації підприємства важливо зменшити ризик "втратити все" у випадку невдачі. Звідси прагнення уникнути необмеженої відповідальності учасників об'єднання і виникнення "підприємств з обмеженою відповідальністю". Кредитори підприємства з обмеженою відповідальністю можуть звернути стягнення тільки на те майно, що знаходиться в його власності, але не на майно учасників такого підприємства.
Важливим є питання про те, яким чином будуть прийматися рішення в підприємстві з обмеженою відповідальністю.
Якщо люди (підприємства) хочуть діяти в бізнесі спільно, то створення підприємства — це єдиний засіб досягнення мети. Доцільність створення нового підприємства залежить від конкретних обставин.
Рис 2. У двадцятому столітті все більшу роль почав відігравати ще один чинник — податкове законодавство.
Від форми організації бізнесу нерідко залежить, хто буде сплачувати податки — наприклад, підприємство або його засновник, — і якою буде сума цих податків.
Отже, для організації бізнесу головне значення мають такі чинники, як кількість учасників; обсяги капіталу; ризик; порядок управління; оподаткування.
У праві всі особи поділяються на фізичних і юридичних. Фізична особа — людина. Юридична особа — будь-яка організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати прав і нести обов'язки, бути позивачем або відповідачем у суді.
Варто мати на увазі, що права юридичних і фізичних осіб займатися міжнародною торгівлею ніяк не відрізняються. Наприклад, в Україні після 18 років фізична особа має ті ж права, що і юридична особа, тобто може набувати від свого імені прав, нести обов'язки, бути позивачем або відповідачем у суді. До цього віку фізична особа може мати права, але, як правило, не може їх набувати, і найчастіше не може бути позивачем або відповідачем у суді.
Від форми організації бізнесу нерідко залежить, хто буде сплачувати податки — наприклад, підприємство або його засновник, — і якою буде сума цих податків.
Отже, для організації бізнесу головне значення мають такі чинники, як кількість учасників; обсяги капіталу; ризик; порядок управління; оподаткування.
У праві всі особи поділяються на фізичних і юридичних. Фізична особа — людина. Юридична особа — будь-яка організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати прав і нести обов'язки, бути позивачем або відповідачем у суді.
Варто мати на увазі, що права юридичних і фізичних осіб займатися міжнародною торгівлею ніяк не відрізняються. Наприклад, в Україні після 18 років фізична особа має ті ж права, що і юридична особа, тобто може набувати від свого імені прав, нести обов'язки, бути позивачем або відповідачем у суді. До цього віку фізична особа може мати права, але, як правило, не може їх набувати, і найчастіше не може бути позивачем або відповідачем у суді.
Основні форми організації бізнесу
Фізичні особи
На практиці немає істотної різниці між тим, як працює фізична особа і корпорація. Фізична особа, так само як і корпорація, може найняти менеджерів, що будуть управляти підприємством самі або разом із цією фізичною особою.
Відмінності існують у питанні реєстрації. Справа в тому, що в більшості країн фізичній особі, на відміну від корпорацій, не потрібно проходити реєстрацію, щоб займатися міжнародною торгівлею. Питання про реєстрацію може виникнути, коли підприємство здійснює роздрібну торгівлю і хоче відкрити "торгову точку" — магазин, кіоск тощо.
Коли мова заходить про відповідальність перед кредиторами, то фізична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, без обмежень.
Юридичні особи
Коли люди прагнуть займатися колективним підприємництвом, вони повинні обрати одну з форм організації спільного бізнесу.
Питання про організацію бізнесу може постати і тоді, коли людина хоче займатися бізнесом сама, але за посередництвом юридичної особи, яку вона створює самостійно.
Існує декілька найважливіших питань, які потрібно вирішити, організовуючи підприємство.
1. Хто і як буде розпоряджатися майном і хто буде приймати рішення? Для управління бізнесом нерідко наймають менеджерів. Важливо заздалегідь знати, які вони мають права та обов'язки, якими будуть наслідки їхніх дій для третіх осіб. У багатьох випадках учасники роблять внесок майном або грошима, але не бажають керувати справами підприємства безпосередньо. З іншого боку, як правило, без згоди учасників підприємства менеджери не можуть приймати найбільш важливі рішення, що стосуються істотних змін у діяльності і структурі підприємства, як, наприклад, злиття підприємств. Керівники (менеджери) підприємства приймають рішення з всіх інших питань. Дуже важливо чітко визначити права, обов'язки і відповідальність керівника підприємства. Це необхідно:
- по-перше, щоб упорядкувати відносини між керівником підприємства і його засновниками (акціонерами);
- по-друге, щоб упорядкувати відносини між керівником і співробітниками підприємства;
- по-третє, щоб захистити кредиторів підприємства від можливих порушень з боку його керівника.
2. Як будуть розподілятися прибутки?
3. Хто і як (у яких межах) буде відповідати за борги? Існує багато можливих форм організації колективного бізнесу. Наприклад, учасники можуть зібрати разом певне майно або гроші для здійснення єдиного проекту. Історично саме таким способом здійснювалося багато торгових походів у середньовічних Венеції та Генуї.
Рис 3. Середньовічна Венеція.
Учасники можуть домовитися про те, щоб займатися підприємництвом разом на постійній основі. Дуже багато людей бажають брати участь у бізнесі своїм капіталом, розраховуючи потім одержати частину прибутку, але не бажають самі вести справи. Інші учасники можуть вести справи. При цьому вони мають право передати частину свого капіталу в спільну власність або не передавати нічого. Такий капітал стає спільною власністю учасників товариства і розпоряджатися ним вони можуть тільки разом. Якщо підприємство велике, складним стає питання про порядок прийняття ділових рішень.
Організовуючи колективний бізнес, потрібно вибирати одну з форм підприємства. Коло можливих варіантів у різних країнах не однакове. Проте всі можливі форми можна розділити на декілька логічних груп:
- товариства;
- підприємства з обмеженою відповідальністю;
- інші об'єднання.
Учасники можуть домовитися про те, щоб займатися підприємництвом разом на постійній основі. Дуже багато людей бажають брати участь у бізнесі своїм капіталом, розраховуючи потім одержати частину прибутку, але не бажають самі вести справи. Інші учасники можуть вести справи. При цьому вони мають право передати частину свого капіталу в спільну власність або не передавати нічого. Такий капітал стає спільною власністю учасників товариства і розпоряджатися ним вони можуть тільки разом. Якщо підприємство велике, складним стає питання про порядок прийняття ділових рішень.
Організовуючи колективний бізнес, потрібно вибирати одну з форм підприємства. Коло можливих варіантів у різних країнах не однакове. Проте всі можливі форми можна розділити на декілька логічних груп:
- товариства;
- підприємства з обмеженою відповідальністю;
- інші об'єднання.
Господарські товариства
За статтею 1 Закону України «Про господарські товариства», до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за майно товариства.
Рис 4. Сертифікат акцій підприємства.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
Види акціонерних товариств
До акціонерних товариств належать:
• відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;
• закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.
Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства».
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства, У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
Види акціонерних товариств
До акціонерних товариств належать:
• відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;
• закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.
Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства».
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства, У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.
Установчі документи господарських товариств, їх зміст
Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Рис 5. Герб антимонопольного комітету України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Рис 6. Конституція України.
Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 закону України «Про господарські товариства».
До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості.Найменування товариства міститься в установчих документах товариства.
Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні.
Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 закону України «Про господарські товариства».
До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості.Найменування товариства міститься в установчих документах товариства.
Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні.
Особливі форми організації бізнесу
На даному етапі розвитку української економіки все більше уваги приділяється кількісному збільшенню господарюючих суб’єктів, особливо це стосується сектора малого бізнесу. Одним із шляхів нарощування маси малих підприємств — платників податків до бюджетів різних рівнів — може стати законодавче закріплення ведення бізнесу на умовах франчайзингу.
Останнім часом в періодичних виданнях з’явилась низка статей присвячених висвітленню окремих аспектів цього явища, з яких важко скласти цілісне уявлення про таку особливу форму організації бізнесу.
Франчайзинг — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.
У більш широкому розумінні франчайзинг означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (реалізацію послуг), а також практичної допомоги у справі організації й управління бізнесом. Існує і ряд інших визначень цього поняття, які дещо різняться між собою, але в цілому сутність цього явища зводиться до того, що достатньо потужна фірма делегує право використовувати своє ім’я та товарний знак іншому підприємству (частіше малому) в обмін на зобов’язання дотримуватися всіх установлених ним вимог та сплачувати певний відсоток від свого доходу.
Основні принципи співпраці по франчайзингу:
1. Франчайзер є власником торговельної марки.
2. Франчайзер має перевірену бізнес-ідею.
3. Франчайзі керує точкою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець, його заробітком є прибуток від діяльності.
4. Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці.
5. Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).
6. Франчайзі сплачує вартість франшизи (одноразово), а також періодичні відрахування за користування з ноу-хау (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках на товар, що купуються у франчайзера).
7. Франчайзі часто не має можливості самостійно визначати ціни товарів або послуг у своїй точці.
8. Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.
9. Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.
Контрольні завдання
1. Яка різниця між фізичною та юридичною особами?
2. Які існують види господарських товариств?
3. Перерахуйте основні принципи співпраці по франчайзингу.
4. Що таке товариство з обмеженою відповідальністю?
5. Яку роль в управлінні бізнесом відіграють менеджери?
6. Що таке франчайзинг?
08.05
Характеристика ключових понять для досягнення поставлених завдань.
Визначення послідовності реалізації проєкту.
831418
15.05 Виконання робіт відповідно до складеного бізнес - плану. 727415
16.05 Виконання робіт відповідно до складеного бізнес - плану.
742238
22.05 Виконання робіт відповідно до складеного бізнес - плану.
645975
Д\з: робота над великим бізнес - планом
29.05
Презентація та оцінка проєктної діяльності.
ШАНОВНІ УЧНІ!!!!!!!!!!!!
Проєкти ,будь ласка ,мені відішліть на елект.пошту.
Оксана Здирок
Ура, здійснилося, дочекалися!
Вітаю з літніми канікулами. Бажаю відключити всі налаштування навчання і шкільного режиму, відправитися назустріч новим пригодам і веселих забав, летіти до своїх мрій та бажань наввипередки з вітром і за руку з удачею.
Немає коментарів:
Дописати коментар